Тема 14. Ігри на швидкість та влучність, силу. Ігри на увагу, спритність, координацію рухів. Естафети

Фізичні якості та їх характеристика

Швидкість – це здатність людини виконувати різноманітні дії (фізичні вправи, трудові операції) у мінімальний для даних умов відрізок часу. Рівень розвитку цієї якості визначається станом опорно-рухового апарата (ступенем розвитку м'язової системи), рухливістю, силою, врівноваженістю процесів збудження і гальмування центральної нервової системи.

Спритність – це здатність людини чітко виконувати рухи у складних координаційних умовах. Координаційна складність рухових дій є одним з основних критеріїв спритності. До другого критерію відносять точність рухів, до якого входить точність просторових, часових та силових характеристик.

Гнучкість – це здатність виконувати рухи з найбільшою амплітудою. Таким чином, гнучкість характеризує ступінь рухливості у різних ланках опорно-рухового апарата людини. Вона залежить від форми та будови суглобів, еластичності м'язів та зв'язок, а також від функціонального стану центральної нервової системи та рухового апарата. При цьому найбільше значення має зміна процесу напруження процесом розслаблення тих м'язових груп, які підлягають розтягуванню.

Витривалість характеризує здатність людини до тривалого виконання динамічної роботи на необхідному рівні інтенсивності та здатність протистояти стомленню. Витривалість в цілому забезпечується підвищеними можливостями функціональних систем організму.

Сила, як і інші рухові якості людини, є наслідком прояву функціональних властивостей нервово-м'язового апарата на вплив зовнішнього середовища. Сила – це здатність людини подолати зовнішній опір або протидіяти йому за рахунок м'язових зусиль. Оптимальний рівень розвитку сили сприяє гармонійності ростучого організму дитини.

2. Ігри на швидкість

Ми — веселі дітлахи (для дітей молодшого віку)

Усі гравці збираються на одному боці майданчика, ведучий зна­ходиться в центрі. Діти примовляють:

Ми — веселі дітлахи,

Любим бігати і грати.

Ну ж бо, спробуй наздогнати!

Після цих слів діти перебігають на інший бік майданчика, а ве­дучий намагається їх наздогнати. Спіймані гравці допомагають ве­дучому ловити дітей у наступних перебіжках, затримувати гравців.

Швидкі діти (для дітей молодшого віку)

Гравці утворюють коло, узявшися за руки. У центрі круга стоїть ведучий. За сигналом учителя діти промовляють слова:

Ми — веселі дітлахи, Любим бігати і грати. Ми рахуєм до п'яти, Спробуй нас наздожени!

Після цих слів діти повинні вибігти за межі майданчика, а веду­чий намагається їх зловити. Спіймані гравці допомагають ведучо­му ловити інших у кожній наступній грі. Виграє той гравець, якого зловлять останнім.

Доганялки

Усі гравці вільно розташовуються на майданчику, один із них — доганялка (квач). За сигналом він починає наздоганяти грав­ців і намагається до них доторкнутися. Спійманий починає водити. Він зупиняється, піднімає руку вгору й оголошує: «Я — доганялка (квач)!» — і починає знову ганятися за гравцями. Якщо учасників дуже багато, ведучих може бути декілька. Гравця, який присів, ло­вити не можна, він «на відпочинку». 

Пастка

Гравці утворюють два кола. Гравці внутрішнього кола, узявши­ся за руки, рухаються в один бік, а зовнішнього — у другий. За сиг­налом ведучого обидва кола зупиняються. Ті, що стоять у внутріш­ньому колі, піднімають руки вгору, утворюючи своєрідні ворота, в які гравці із зовнішнього кола вбігають і вибігають. За другим сигналом ведучого гравці внутрішнього кола опускають руки, до них приєднуються ті, хто опинився усередині круга, тобто потра­пив у пастку. Гра продовжується доти, доки в зовнішньому колі не залишаться троє гравців, вони і є переможцями.

Ноги від землі

Усі гравці вільно бігають по майданчику, а ведучий їх наздога­няє. Рятуючись від переслідування, гравці повинні набути такого положення, щоб ступні їхніх ніг не торкалися землі: повиснути на чому-небудь, підняти ноги вгору, залізти на пеньок і т. д. Гравців, у яких «ноги від землі», чіпати не можна. Той, кого все ж таки зло­вили, стає ведучим.

Дістань стрічку

Усі гравці, окрім ведучого, вільно пересуваються по залу. У них за поясом іззаду кольорові стрічки (з тканини або паперові), віль­ний кінець яких звисає на 20—30 см. За сигналом учителя ведучий починає наздоганяти гравців, намагаючись дістати стрічку. Якщо це йому вдається, він закріплює стрічку собі за пояс, а гравець, що залишився без стрічки, стає ведучим.

ІГРИ НА ВЛУЧНІСТЬ

По невидимій цілі

На відстані 6—7 м від лінії, на якій стоять гравці, на підлозі накреслена мішень. Між гравцями і мішенню протягнута щільна, непрозора сітка. За командою гравці кидають м'ячі по невидимій мішені, перекидаючи їх через сітку. Кожний робить п'ять спроб. Виграє той, хто набере більше очок.

Снайпер-1

За" 3—5 спроб гравець повинен влучити футбольним м'ячем з відстані 5—10 м по тенісному м'ячу, підвішеному на висоті близь­ко 20 см. Бити по футбольному м'ячу можна тільки ногою. Виграє той, у кого більше попадань.

Снайпер-2

Гравці повинні влучити тенісним м'ячем по мішені, що розгой­дується,— підвішеному футбольному м'ячу. Гравцям, що стоять на відстані 5—10 м, дається п'ять спроб, виграє той, у кого більше попадань.

Очі на маківці

На підставку заввишки Г—1,5 м ставиться кошик або відерце, біля підніжжя підставки сидить гравець спиною до кошика. За сиг­налом учителя він кидає м'яч у кошик. За кожне попадання гра­вець одержує два очка.

Збий кеглі

За 10 м від лінії старту стоять у ряд 6—10 кеглів на відстані 0,3 м одна від одної. Гравці, по черзі катаючи по три волейбольні м'ячі, намагаються збити якомога більше кеглів. Перед кожним кидком усі кеглі ставлять на своє місце. Виграє команда, що збила найбільшу кількість кеглів.

По наземній мішені (для дітей старшого віку)

На кожному боці волейбольного майданчика у лінії нападу

креслять по два кола діаметром 1,5 м. Дві команди розташовують­ся з різних боків від сітки. У гравців однієї команди в правій (лівій) руці — тенісний м'яч. За сигналом учителя два гравці від кожної команди біжать до сітки, гравець із м'ячем стрибає якомога вище й посилає м'яч в один із кругів на боці супротивника, а другий гра­вець ставить блок. За попадання в будь-який круг гравець одержує два очка, а якщо він обійшов блок, але промахнувся, хоча м'яч приземлився в межах майданчика,— одне очко.